Положення законодавства ЄС щодо термомодернізації в житловому секторі

e-mail Друк

Іван Оленин – юрист/експерт Центру досліджень місцевого самоврядування.

У Європейському Союзі термомодернізація будинків вже віддавна увійшла в звичну практику житлового господарства держав-членів ЄС. Енергетична незалежність ЄС розглядається як найбільша і найперша запорука економічної та політичної незалежності, важливою частиною якої є енергоощадні будівлі, як наслідок суттєвого зменшення використання традиційних джерел енергії, скорочення витрат на їх вироблення та доставку до будівель. Все більшого поширення набувають абсолютно пасивні будинки, незалежні від зовнішніх джерел енергії.  Так, у прийнятому 3 березня 2007 року Європейському енергетичному пакеті містяться такі цілі:

-  до 2020 року зменшити споживання енергії на 20%,

-  частка відновлювальних джерел енергії в енергетичному балансі  повинна сягнути 20%,

-  викиди СО2 (вуглекислого газу) повинні зменшитися на 20%.

Термомодернізація є лише одним елементом з цілої низки заходів, які державичлени виконують в рамках програм планового скорочення споживання традиційних енергоносіїв (електричної енергії, газу та інших видів енергії). Проте саме з термомодернізації фактично розпочались масштабні заходи зі зменшення використання традиційних джерел енергії в Європі. У законодавстві ЄС діє низка обов’язкових нормативних актів щодо енергозбереження, та відповідних програм, у яких задекларовано цілі щодо зменшення використання традиційних енергоносіїв.  Мета законодавства ЄС з енергоефективності (директиви, регламенти) - зробити  енергетику ЄС та держав-членів кращою та ефективнішою шляхом:

підвищення ефективності існуючих енергоємних об’єктів – будівель, устаткування, обладнання;

зменшення втрат енергії;

скорочення енергоспоживання;

зниження вартості енергії, потреба у нових інвестиціях;

інформування та мотиваційна робота з  громадськістю. Більшість законодавчих актів були видані у 2000-х роках.

Найдавніші законодавчі акти ЄС з енергоефективності, які були видані в середині 90-х, стосувалися лише енергетичного маркування побутових приладів.  Головними у цій сфері  є наступні Директиви Ради та Парламенту ЄС:

1. Директива 2006/32/ЄС про ефективність кінцевого використання енергії та енергетичні послуги,

2. Директива 2010/31/ЄС про енергоефективність будівель. Основними в галузі термомодернізації є Директива 2006/32/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 5 квітня 2006 року про ефективність кінцевого використання енергії та енергетичні послуги, а також про скасування Директиви Ради 93/76/ЄС, і Директива 2010/31/ЄС про енергоефективність будівель.

Директива 2006 року 2010/31/ЄС встановлює певні індикативні цілі, стимули, інституційну, фінансову та нормативно-правову бази, необхідні для подолання ринкових перешкод та недоліків, що стоять на заваді ефективному кінцевому використанню енергії, а також містить заклики до створення умов для сприяння енергетичним послугам, енергозберігаючим програмам та заходам з енергоефективності. Ще у 1998 році Рада ЄС схвалила Резолюцію про ефективність використання енергії у Європейському Співтоваристві, у якій було закладено ціль щорічно покращувати енергоємність кінцевого споживання (ще) на один відсоток до 2010 року.  У зв’язку з цим у Директиві 2006/32 міститься положення про обов’язок Держав-членів ЄС  ухвалити національні цільові критерії щодо сприяння раціональному кінцевого використанню енергії і забезпечення тривалого росту та рентабельності ринку енергетичних послуг, і таким чином, сприяння здійсненню Лісабонської стратегії. Ухвалення національних цільових критеріїв з метою сприяння раціональному кінцевому використанню енергії забезпечить ефективну взаємодію з іншим законодавством ЄС.

Метою Директиви 2006/32, є підвищення і вдосконалення рентабельності раціонального кінцевого використання енергії у державах-членах шляхом:

(а) забезпечення необхідних орієнтовних планових показників, а також механізмів, заохочень та інституційних, фінансових і юридичних систем для усунення існуючих бар’єрів на ринку, а також недоліків, які перешкоджають раціональному кінцевому використанню енергії;

(b) створення умов розвитку і сприяння ринку енергетичних послуг, а також здійснення інших заходів з покращення раціонального використання енергії кінцевими користувачами.

Відповідно до загальних цілей директиви, Держави-члени ЄС ухвалюють і мають за мету досягнення 9% від загального державного показника збереженої енергії на дев’ятий рік застосування цієї Директиви шляхом надання енергетичних послуг та інших заходів щодо покращення раціонального використання енергії. Держави-члени здійснюють економічні, практичні та обґрунтовані заходи, призначені прискорити досягнення цієї цілі.  Директива 2006/32 вимагає від держав-членів вжиття певних дій, виконання завдань яких залежить від впливу таких дій на кінцевих споживачів енергії. Кінцевий результат діяльності, проведеної державами-членами, залежить від багатьох зовнішніх факторів, які впливають на поведінку споживачів у зв’язку з енергоспоживанням, та їх бажанням застосовувати методи енергозбереження та користуватися приладами для енергозбереження. Тому, навіть якщо держави-члени зобов’язалися робити спроби для досягнення планового показника у 9%, економія енергії на державному рівні є по суті орієнтиром, і не тягне за собою зобов’язання, яке має юридичну силу для держав-членів щодо його досягнення.  З метою досягнення національного орієнтовного планового показника державичлени можуть самостійно встановлювати показник, що перевищує 9%.  Покращенню раціонального використання енергії сприятимуть обмін інформацією, досвідом та кращою практикою на всіх рівнях, включаючи, зокрема, державний сектор. Тому, відповідно до вимог директиви, державичлени повинні скласти перелік заходів, яких було вжито у контексті цієї

Директиви, та за можливістю, проаналізувати досягнуті результати у планах дій з раціонального використання енергії.  Намагаючись досягти раціонального використання енергії за допомогою технологічних, поведінкових та/або економічних змін, у директиві йде мова про обов’язок уникати значного негативного впливу на довкілля і дотримуватися соціальних пріоритетів.  У наданні енергетичних послуг велику роль відіграють фінансування поставок і витрат, пов’язаних з попитом. У Директиві 32/2006 вказується про необхідність створення фондів для субсидування реалізації програм з раціонального використання енергії та інших заходів з покращення раціонального використання енергії, а також сприяння розвитку ринку енергетичних послуг, які можуть стати належним інструментом, що забезпечить уникнення дискримінації на початку фінансування на цьому ринку.  Покращення раціонального кінцевого використання енергії можна досягти завдяки підвищенню пропозиції та попиту на енергетичні послуги або іншим заходам покращення раціонального використання енергії.  Для реалізації потенціалу енергозбереження у певних сегментах ринку, у яких зазвичай енергетичний аудит не надається на комерційній основі, таких як наприклад, домогосподарський, держави-члени повинні забезпечити наявність енергетичного аудиту.

Ця публікація підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid), який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та "Європейською правдою". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Центру досліджень місцевого самоврядування і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Останнє оновлення на Середа, 26 грудня 2018, 23:16  

Актуально